І стояти навколішки, наче засуджена
Перед останнім світанком у світі…
Я не хвора тобою – лише застуджена,
А не можу вже навіть про те говорити,
Бо не мила тобі. Ти милуєшся іншою,
Прагнеш нею напитись, її торкатись…
Я навколішки падаю дівою грішною.
Це кохання дорівнює якісній страті
Під зажуреноквітними дикими вишнями…
Але я не відмовлюсь тебе кохати.
10.03.14
I стояти навколiшки, наче засуджена...
© Copyright: Ульяна Кривохатько, 2014
Свидетельство о публикации №114031001408
Свидетельство о публикации №114031001408
Рецензии
