Поросло бадиллям поле колоскове,
Похилилась хата,впав терновий тин...
Це все вже бувало,до болю знайоме
I тане надiя на любов i мир.
Ворог в рiднiй хатi,як у себе вдома,
Розпинає мрiї i народ глумить.
Мати у вiконця жде,коли ж пiдмога
Звалить цюю нежить,розтрощить,як збрiд.
Загнобили неньку,продали в Європу,
Син забув про матiр,позабув свiй рiд...
Знедужала мати,ще помре нiвроку...
Не бувати цьому,нiзащо вовiк!
МАТИ ЖДЕ...
© Copyright: Людмила Феропонтова, 2014
Свидетельство о публикации №114030908237
Свидетельство о публикации №114030908237
Рецензии