Ревность

Тихонько в дім я увійду, побачить тебе я бажаю
Дихання своє я тримаю та шаг за шагом наближаюсь
До тебе люба я крадуся, на тебе мила подивлюся
Мене ти звісно не чекаєшь, не мене ти в цю ніч бажаєшь
Напевно він тобі насниться, і в сні ти будешь з ним гуляти
Він обнімати буди палко, та в губи твої цілувати
А потім він напевно зможе, в глазах твоїх прочести горе
Мое прокляття та невдачу, твою жагу до цього щастя
І ті назовсім втратиш розум, та ти тоді не будешь моя
Ти з ним під сяйвом місяця на ганку, віддасися похоті та сраму
О я крадусь до тебе мила, я вже тут майже зовсім поруч
Твої глаза закриті люба, ти дихаєш так дуже ровно
Моє ти щастя, горе та незгода, моє ти сонце, моя ти доля
Ти спиш так міцно, бачиш сни, цікаво було б побачити мені
Напевно з ним, так точно з ним, так зоставайся назавжди
Да будь я проклят, що я скоїв, це були руки на твоєї шії
Дихання зникло, ти заснула, пропала з ним, пішла до нього
Мені так больно, ти чуєшь люба, ти серце моє з собою забрала
Тебе нема зі мною, ти егоїстка, ти заслуговуєш лише на горе
О боже що я наробив, тебе убив, дихання взяв собі забрав
А ти напевно думаешь про нього, на нього ти в раю чекаєшь
Ну раз тоді така підстава, нехай тебе він не чекає
До нього зараз я направлюсь, та зроблю все щоб не кохались