Шевченко встав і бачить зверху,
Що сестри там, що в них пошерхли
Робочі руки працьовиті,
Що губи їхні соковиті зів'яли, в зморшках шкіра
І знову плаче десь дитина...
За що ж Господь їх так карає,
І не живуть чому, конають,
Чого грошей на заробляють,
Чому і досі не на волі,
І лиш бур'ян росте на полі?..
Дивився довго, дивувався,
Жалів їх серцем і душею,
За хмари місяць вже сховався,
Лунав як стогін над землею...
Чи музика вже в них така?
А літня ніч таки чудова
І всю недолю покрива...
( з давніх віршів)
Шевченко встав...
© Copyright: Валентина Пащенко 2, 2014
Свидетельство о публикации №114030910553
Свидетельство о публикации №114030910553
Рецензии
