Віра
Я вірю, зрине час,
розступиться ріка,
звернуть боги до нас,
їх праведна рука.
Розтане вічна тьма,
всі ідоли впадуть,
запропаде чума
і мрії оживуть.
В зеленому гаю
калина розцвіте,
народиться в раю
дитинство золоте.
Не битиме набат,
не буде чорних чвар,
обійме брата брат,
уявить божий дар.
І третє око знов
прозріє на чолі
і запульсує кров
на радісній землі.
У небі голубім
засвітяться сонця,
вчуваю рідний грім
звеличує отця.
Наспіє благодать
в гармонії богів,
милість зросте в стократ,
прилине із віків.
Загине чужий код,
уже без вороття,
відродиться народ,
забуті відчуття.
Я чую, як гримить,
Дажбог у всій красі,
дорогу золотить
по зоряний росі.
Я знаю, спливе час
і з сивого Дніпра,
зійдуть боги до нас,
як вісники добра!
Вiра
© Copyright: Микола Паламарчук Червень, 2014
Свидетельство о публикации №114030809754
Свидетельство о публикации №114030809754
Рецензии