Це Я – опереджаючи півнів,
Повитухи трофей,
Ще не знаючи значення слів,
Розбудив самих лагідних фей.
Зав'язавши пупок вузликом тугим,
В погожий рік зеленим літом
Пустили в світ мене малим,
З поцілунком і завітом.
І шепотіли мужички:
«Зеленоокий та білявий.
В хатині біля річки
Народився хлопчик кучерявий».
Зростав, мужнів
І милості не ждав.
Самітність днів буденних,
Свобода в смак, широчінь небозводу,
Та коло друзів надійних...
І байдуже, яка там погода.
Незгодам я в лице сміявся,
І не шукав утіх.
Я від душі кохався:
Знаю - гріх!
З'являлись рими біля стогу
І Німфи зазивали.
Бажав кохання неземного,
Та почуттям думки обачно волі не давали.
Хотілося таємниць осягнути
Хоча б маленьку частку.
Вершини генія сягнути
І не попасти в пастку.
Закутуючись зоряним камінням,
Блукає мрій сміливих ураган,
Земне рвучи тяжіння,
Це доленька моя - капкан!
Дорога
© Copyright: Владимир Тертышник, 2014
Свидетельство о публикации №114030711565
Свидетельство о публикации №114030711565
Рецензии