Не знаю я страшнішого ніж зрада,
Коли свої, ніж в спину б’ють своїм,
Коли не в очі, а тихенько с заду,
Вони здають нас найманцям чужим…
Не знаю я, що гірше за байдужість,
Коли мовчать при знищенні людей,
Коли забули про вогонь і мужність,
Коли ллють кров жінок, дітей…
Не знаю я, чи можу не боятись,
Коли я знову на Майдан іду,
Коли бажання є у хаті залишатись,
Не бігти знов у холод і пітьму…
Що знаю я? Що страшно тільки в хаті,
Коли вже вийшов, ти вже не один!
Біля тебе жінки, чоловіки завзяті!
Та гідність з мужністю, відсутність рабських спин…
Що знаю я? Народ мій переможе!
Бо він прокинувся, дорослішим стає!
Благослови нас всіх єдиний, світлий Боже!
Народе мій! Це щастя, що ти є!
Не знаю я страшнiшого нiж зрада...
© Copyright: Дмитрий Лапа, 2014
Свидетельство о публикации №114030608015
Свидетельство о публикации №114030608015
Рецензии
