Ниє душа, заримована до конвульсій.
Стогне струна під натиском рук важких.
Звуки ті тоскні блукають в моєму пульсі,
Наче уламки крихких березневих криг.
Кому я пишу? Навіщо катую струни?
Казати не можна. Нині часи табу.
Іно в крові – холодне жаске відлуння
Та в голові без кисню голодний бунт.
Лише на папері домівку знаходить правда,
Бо до акордів хисту не маю я,
А мала б, тоді одразу, натхненно й радо,
Позбулась, аби не нила душа моя
І я не боялась казати твоє ім’я.
05.03.14
Табу
© Copyright: Ульяна Кривохатько, 2014
Свидетельство о публикации №114030600537
Свидетельство о публикации №114030600537
Рецензии
