Свята Сотня
у час, коли вогонь палав,
подарувало людям Сотню,
за що – Всевишній тільки знав.
І сина батько на офіру
віддав од серця небесам
за Україну і за віру,
немов біблійний Авраам.
Як Сотня ця летіла в небо,
горів заплаканий вінок,
і місяць плив, мов хлібний злепок,
життя погаслого дзвінок.
Майдан ще плаче, та занепад
минув його без зайвих слів.
Палахкотить вночі край неба
святої Сотні кревний слід.
Свидетельство о публикации №114030311825