Ти на ласку скупий…
У обіймах холодної тиші
Вересневі голосять вітри.
Видувають кохання шалене,
Жовтим листом жбурляють згори…
Прохолодою бабине літо зазирає у душу мою…
Ти скупий. Ти не можеш зігріти. На Бескидах високих стою -
Одинока холодна смерека.
Десь трембіта надривно співА.
Потічком прохолодним здалекА
Вихолоджують серце слова…
По стрімнині в ущелині вУзькій та прозора холодна вода
Моє серце жбурляє байдуже, розбиває, і знов підкидА…
Очень скуп был на ласку ты. укр
© Copyright: Ирина Бондарь Левобережная, 2014
Свидетельство о публикации №114030311764
Свидетельство о публикации №114030311764
Рецензии
