Если сердце сковано холодом

Если сердце сковано холодом,
Если мёрзнете вы в пути,
Из объятия родникового
Ты его ко мне отпусти!

Нет, не буду манить причудами!
В сердце ласточкой погощу,
Ни любить, ни бранить не буду я.
Отогрею – и отпущу.

Рассмешу. Перекинусь шуткою.
«Ничего не болит?» - спрошу,
С причитаньями, прибаутками
Все проблемы вмиг разрешу!

Пролечу кометою яркою
Отведу невзгоды-беду…
Одарю теплом, и подарками,
И по краю опять уйду…
*************
Дивно так…
Мене не хвилює
Те, що сталося знов у вас.
Ніби поряд життя вирує,
Та повз мене –
Колючки фраз.

Знову плачеш?
Ти знов забута?
Знову точиш свої ножі?
Чи готуєш комусь отруту?
Не хвилює.
Мені не кажи.

Я зігріта.
Я знову – вільна.
Вибираю, кого люблю.
Не була у нас постіль спільна.
Кому хочу –
Тепер стелю.

Обіймаю,
В руках тримаю,
Переймаюсь, ділюсь, молюсь.
Я тепер себе – не ламаю.
Кому хочу
В очі дивлюсь.

Посміхаюсь
Усім відкрито.
Із життя не викреслюю фраз.
Наша лінія – перекрита.
І за нею
Не стало НАС.