Часто просто немає думок , немає емоцій,
все ніби давалось згідно виписаних порцій,
життя проходило по лініях чи паралелях,
а квіти зацвітали не на твоїх алеях...
Хвилинами самотності бракує тишини навкруги,
отак крізь вікно мрійливо видніються холодні сніги.
Частіше помічаєш пусті погляди перехожих людей,
чекаючи від них, хоча б найпростіших відповідей...
Ніхто не помічає тебе, нікого не розумієш ти,
сніг на дорозі замітає усіх сліди.
Тому так часто бракує думок, потрібних слів,
та шкода, що досі цього зрозуміти ніхто не зумів!
Нiчого нема!?
© Copyright: Катерина Вельгош, 2014
Свидетельство о публикации №114030108305
Свидетельство о публикации №114030108305
Рецензии