Надій моїх горять мости,
Я більш не можу
Іти не знаючи куди.
Чому ти, Боже
Гріхи мої не відпустив?
А я так мріяв,
Що не один я буду йти
До божевілля.
Та видно так збудован світ,
Я більш не можу.
Чому не можеш відпустить
Гріхи всі, Боже?
Я лиш кохав,
І в цьому гріх, моя провина,
Бо не моя вона,
А іншого дружина.
З обличчя вітер стер
Останні сльози.
За що я так її кохав,
Скажи, мій Боже?
Чому коханням ми жили
Святим і грішним?
Чому щасливими були
Життям невтішним?
Надій моїх горять мости,
Я більш не можу.
Чому кохану ти забрав
До себе, Боже?
Чому у мене відібрав
Мою надію?
І я один тепер іду
До божевілля.
Я бiльше не можу
© Copyright: Алексей Москалюк, 2014
Свидетельство о публикации №114022804551
Свидетельство о публикации №114022804551
Рецензии