В твоїх очах тонути без останку,
горіти в темнім сонці до кінця,
і танути серпанком на світанку,
щоб переплавити розтоплені серця.
Та там,де вікна неналиті даллю,
кілець Сатурна полишений причал,
де той сюжет,що неоспіваний Стендалем
і розпростертого у хмарах місяця овал.
Солодкий сон чи манівець в реальність?
Холодного удару дотик чи любов?
І миті переведеність у віртуальність,
або суворість,виварена в кров?
Лише в тобі хотіла б розчинитись,
здобути спокій десь на глибині.
Аби вже більше не змогла я помилитись
і не згубити все,що надароване мені
***
© Copyright: Валерия Бездушная, 2014
Свидетельство о публикации №114022706013
Свидетельство о публикации №114022706013
Рецензии