Я покину це м сто

Багато слів накипіло в душі
В цьому місті неможу лишатись
Я тобі напишу ці вірші
Ти так любив мною пишатись
І я поїду назавжди
щоб наші спогади забути
Тобі скажу,прощай й прости
Адже,все так  - не має бути!
Ти незвернеш уваги звісно
бо розуміти геть не вмієш!
Тим часом я покину місто
І ти лиш потім зрозумієш...
що це не гра  і не обман
Від своїх дій пожнеш плоди
Дорогу вкрив густий туман
мене ти втратив назавжди...
Я не вернусь сюди ніколи
Можливо лиш через роки
Коли вже будуть йти до школи
Мої шалені дітлахи...
Приїду я сюди з сім'єю
тобі на очі попадусь
Ти назовеш мене «своєю»
А я лиш ніжно посміхнусь....
У тебе теж своя родина
красива жінка і донька'
твоя любов ще досі плине
Ти так чекав мого дзвінка...
Хотів зустрітись,обійняти
Сказати всі свої слова
Які не встиг тоді сказати
Коли назавжди я пішла...ти помилки вже усвідомив
Мене колись не розумів
а я тепер з сімєю  вдома
й мені не треба твоїх слів
я знов вернулась в рідне місто
Почну все з чистого листа
ти памятаєш мене звісно
А я уже зовсім не та!