Покращення життя

 – "Cлiпому видно, жити краще стало
На Українi!"  – мовить президент.
 – "Ми  – незалежна  та  мiцна держава,
Країна, де є свiй менталiтет"...

Можливо, й краще! Та встає питання:
З яких часiв, а головне – кому?!
Тим нелюдям, що коять розкрадання
Державного майна на сторону???!

Чи, може, все-таки отiй старiй бабусi,
Що у колгоспi все своє життя
Прогнула спину,а живе в халупцi,
Де, навiть, свiтла iнодi нема?!

Країна наша – це не лише Київ,
Що з кожним роком квiтне i блищить.
Народ в провiнцiї, схвильований, вже виє
Вiд злиднiв, бо нема де заробить.

Простоюють славетнi чорноземи...
Немає технiки, iще чогось нема!
А Уряд все вирiшує проблеми:
Де б коштiв взять на розвиток села!

Ми – незалежнi. Так, це дуже добре,
Та тiльки пояснiть менi, чому
Мiльйонiв сiм чи вiсiм за кордоном
У наймитах, залишивши сiм'ю?!

Покинувши своїх, чужих за грошi
Ми бавимо дiтей або старих.
Там ми не  нацiя, ми там – чорноробочi,
Й на нашу працю знижено тариф!

Нас намагаються всiляк переконати
У тому,що ми краще живемо...
Та не слiпi ми,щоб не розпiзнати:
Де – синє небо, а де – чорне дно!

2004год.