Стій до кінця, мій щасливий народе,
Нехай в нас тріщать ще на лобі чуби.
Глибше душі не буває в природі,
Ніж в українців – в мені, і в тобі.
Стій до кінця, доки жлобство не схилимо
В річку пірнути, в стрімкий водограй.
Тільки тоді розгортай собі килима,
Коли сам засяєш крізь рідний свій край.
Стій до кінця, заклинай самозванців,
Нехай з усіма у тую річку пірнуть.
Світоч довіри – «Народні обранці»
Сяючим в людство нехай надають.
Стань, мій народе, усіх розумніше,
Досить нам бути м’ясом в біді,
Будь, наче серце, чуйне і мудріше,
Бруд відчухрай свій у чистій воді.
Стій до кінця, мій щасливий народе,
Нехай в нас тріщать ще на лобі чуби.
Глибше душі не буває в природі,
Ніж в українців – в мені, і в тобі.
Стiй до кiнця!
© Copyright: Александр Письмак, 2014
Свидетельство о публикации №114022602535
Свидетельство о публикации №114022602535
Рецензии