Шевченко и Грин

"Поема починається зверненням автора до українських дівчат. Він щиро радить їм не кохатися з москалями (офіцери царської армії), «бо москалі — чужі люде, роблять лихо з вами». Москаль піде потім у свою Московщину, а збезчещена й кинута ним дівчина гине, а разом із нею гине від горя її стара мати.
     Не слухаючи батьків, Катерина покохала москаля, «як знало серденько», ходила до нього в садочок, цілувала його карі очі, поки не занапастила свою долю. По селу вже пішла про неї «недобра слава», та вона, захоплена своїм коханням, на це не зважала. Аж ось москалі вирушили в похід у Туреччину. Від'їжджаючи, москаль обіцяв Катерині, якщо не загине, повернутися до неї і взяти її за дружину, зробити «московкою».
     Дівчина тяжко переживала розлуку з милим, чекала на нього..."
Краткий пересказ поэмы "Катерина" Тараса Шевченко.



Куда -то катится всё кубарем,
как каратисты на татами,
уже бегут в отставку губеры,
вслед за офшорными счетами.

Уже тачанка инвалидная
стреляет пулемётным словом.
уже про помощь инвалютную
толкуют вслед за компры сливом.

Москаль не скалится а лыбится
приобнимая Катерину,
и памятник Тарасу глыбится,
о чём-то возражая Грину.

И паруса зашароварились,
и ждёт дивчина капитана,
пока свободой отоварились,
как римляне у капитолия.

И Брут конечно же Хома
весь мраморно белокочанный,
и вот уже из-за холма
Махно с Бандерой на тачаночке.