Отари хмар спливли за обрій,
Отари дум снують печаль.
Коли вже буде тиша й спокій?
Коли стражданням буде край?
На шмаття серце розривають,
Тортур домашніх – колорит.
Невже для цього право мають?
А серце скривджене болить.
Болить і думка… Стогне слово…
Ридає слізно в жилах кров.
Тремтливо квилить моя мова:
Хіба я здатна на любов?
Померло серце. Його вбили.
Четвертували, хто як міг.
Чи я знайду в собі ще сили?...
І біль тавром на серце ліг.
2006
Отари хмар спливли за обрiй
© Copyright: Татьяна Конюшенко, 2014
Свидетельство о публикации №114022500397
Свидетельство о публикации №114022500397
Рецензии