Якщо мене хто не будь запита:
Чого тобі не вистачає у житті?
Любові – відповім. Без неї не буття.
І меншого не маю на меті.
В ту саму річку двічі не зайти?
Що ж, в нас з рікою спільного багато,
Вона збігає в руслі самоти,
Проте, звучить стаккато і легато.
В минувшини, крім досвіду нема,
Наміряного сміхом і сльозами шиття,
Бо, наше то життя,
Розкреслене думками та ділами.
Чи довго буду жити, а чи ні,
Одне бажання маю і турботу,
Як човен, що застряг на мілині,
Або потрапив в вир водовороту. Не знаю вже.
З тобою бути - то назустріч щастю мчать.
Ось, що потрібно у мої вітрила.
Стій мить! Стій мить! Стій мить!
Я згадую, як ти мене любила.
07.02. 2014 року
Якщо мене хто не будь запита
© Copyright: Игорь Коллер, 2014
Свидетельство о публикации №114022501017
Свидетельство о публикации №114022501017
Рецензии