Дерево/жінка. Листя-волосся – бурштин.
Тягнеться в небо. Що їй до тебе, що?
Ти не чорнозем – камінь лише один,
Не січений ще руслами гірських річок.
Вона благодатна. На грудях її роса
І тулять до них дзьобики пташенята.
Мільйони жінок/дерев по містах/лісах,
Та іно в цієї плавність плечей брунатна –
До шкіри тонкої цілунками припада
Безліч коханців: Сонце, дощі, морози.
Вона безвідмовна і в тому така свята,
Що зцілюють рани її смолянисті сльози.
То що їй до тебе? Дива в тобі нема.
Диво у ній, спроможній життя творити.
Стій чи впади, чи руки собі ламай,
Вона не для тебе в коси вплітає квіти.
Вона не для тебе.
Дихай у лоно їй…
Вона не для тебе.
Кожен момент – останній…
Вона не для тебе.
За віялом довгих вій
Небо в очах – єдине її кохання.
23-24.02.14
Дерево жiнка
© Copyright: Ульяна Кривохатько, 2014
Свидетельство о публикации №114022401156
Свидетельство о публикации №114022401156
Рецензии
