Колись давно жив добрий чоловік
Про нього залишилась пам'ять світла.
На цій землі прожив короткий вік
Душа його з роками яскравіше квітла.
Він був для України наче Данко,
Відкривши простір українській мові,
Щоб запалала вона ніби сонце ранком,
Летіла ,як лелека у просторі.
Він за селом ягнята панські пас,
Коли йму шістнадцятий минало.
Убого жив та одягався без прикрас,
Від пана стусаків отримував чимало
Писав вірші, картини малював
Не боючись суворі покарання.
Але усеж немилість царську мав,
Його квітучого відвезли на заслання.
Великий спадок світу залишив,
Тож у народі Кобзарем його назвали.
Останню волю людству заповів
Біля Дніпра над кручой, щоби поховали.
Йому нащадки на могилу носять квіти
Пророком українським називають.
Йго вірші напам'ять учать діти
Та Кобзаря усюди прославляють.
Сосєдка О.Д. 17.02.2014р.
Славетний Кобзар
© Copyright: Александр Соседка, 2014
Свидетельство о публикации №114022411017
Свидетельство о публикации №114022411017
Рецензии