Майданутим

Этот стих я написал в 2014 году. Вся сцена происходила у меня на глазах, я проживал эти события воочию. Раньше я был патриотом своей страны, но никогда Бандера и Шухевич не станут для меня национальными героями. Мои герои — это моя семья, которая строила Украину и вносила непомерный вклад в то, что ОНИ хотели разрушить "одним днем". Декоммунизацию такого масштаба планета Земля еще не увидит долгое время. А это мысли «ребенка», который только что окончил школу:

Нас охопив той сум і жаль,
Який розладив всю країну,
Навіяна "героями" печаль,
Вони казали: "За країну сгину!"

І не знайшли ви вчасно сховищ,
Але стояли духом до кінця,
Не зміг нас побратати Янукович,
Ви опинилися під владою сліпця!

За що боролись, зрозуміли?
За те покинули ви нас!
Ви вирили самі собі могили!
Настав той тріумфальний час!

Цурайтесь люди тої влади,
Яка вас любить тільки на словах,
В суспільстві вже давно з`явились вади,
Які розвіяли усі сумління в прах!

Розподіляйтесь хутко на частини!
Бо не признаємо ніколи вас!
Ви не залишили в собі людини,
Тож зараз ви подібні слову "унітаз"!

І я забув що значить "Україна"
І вже не вірю в слово "Патріот"
Колись здалося що вона у нас єдина
Але не зараз, коли в нас переворот.

Бо Україна була пишна квітка
Яку спалили у державному вогні
На полиці лежить с познакой "Скидка"
Але вона не в серці, не самом тобі.

А за яку свободу ви боролись?
За ту яка вас змусить бути в ланцюгах?
На ту війну ви самі напоролись!
Тепер волайте "СЛАВА!" на своїх же черепах!