День жалоби. У серці скорбота,
На бруківці лампадки горять.
Квіти, сльози і Божа турбота
Кого в рай, а кого не прощать.
Чи можливо сказати «калюжа»
На застиглу у камені кров?
Серце жме. Це не холод, а стужа!
Чи допустимо вбивства ми знов?!
Ненько! Ненько моя, Україно!
Чи кінцева скорбота твоя?
Діти батька ховають, я – сина,
Може зараз ще хтось помира?
Тільки в тебе шукаю надії
І за тебе я Бога молю!
І за сина – хай справдяться мрії!
Тільки тяжко, що я ще живу…
Слёзы матери укр
© Copyright: Бэлла Норман, 2014
Свидетельство о публикации №114022311038
Свидетельство о публикации №114022311038
Рецензии
