Годi, браття!

В моїй Батьківщині родимій
Триває кривава війна,
Над хмарами небо чорніє,
І Києва серце пала.

В її чорноземах родючих
Ховають убитих синів.
Їх ворог могутній замучив,
Убив - але не переміг.

Страждає, реве Україна.
Брати убивають братів.
Ті, що захищати повинні,
Не нас захищають - катів.

Коли ця війна закінчиться?
Коли переможе народ?
Не може кров довго так литься.
Хіба нам не досить негод?

Отямтеся, браття, благаю,
Облиште жахливий кошмар.
Мерцям не дістатись до раю,
І час вже звільнитись від мар.


Рецензии