Мені до болю це чуття відоме:
Ніде у світі краще не було,
Спокійно так і затишно, як вдома…
Сюди мене з усіх усюд тягло.
Під дахом цим дитинство промайнуло…
Давно пройшли веселі днини ці.
З усіх шпарин тут дивиться минуле
І досі пахнуть мамини млинці.
Я знову повертаюся до хати,
Де тіні зачаїлися в кутку,
Де пес Сірко чатує волохатий
І жаби репетують у ставку.
Мара, мара…Нема давно хатини,
Нема Сірка й вишневого садка,
Одна верба стоїть, як сиротина,
Над жабуринням всохлого ставка.
Від білих стін лишилась купа глини,
В городі – спориші та лобода,
Розбитий горщик загубивсь під тином…
Біда на серці, пустка і біда!
Пустка
© Copyright: Елена Надутенко, 2014
Свидетельство о публикации №114022108376
Свидетельство о публикации №114022108376
Рецензии
