Стогне закривавлена Земля,
Діти Її, б'ють дітей.
Більше не стерпіла би Вона,
На своїх плечах непроханих гостей.
Розкрадали Її, не розкрали,
Втоптували в бруд, Вона жила.
Ті негідники іще не знали,
Врешті решт, підніметься Вона!
Із колін на ноги стане Україна,
Скине металеві пута з себе,
Занадто довго душа Її боліла,
Занадто темним стало небо.
Вона заплакана звертається до тебе!
Вона оголена як нерв стоїть!
Немає гіршого гріха як розстріляти
Її без збройну лиш за те,
Що Їй терпіти нема сил!
20 лютого 2014 року
Вставай
© Copyright: Гончарова Анюта, 2014
Свидетельство о публикации №114022107067
Свидетельство о публикации №114022107067
Рецензии