Болить!

Мені болить за Україну!
Болить за Неньки майбуття!
Неначе ракова пухлина
Насилля кожен день зроста.

Несамовиті протиріччя!
Безглузді чвари та брехня!
Народ - не мотлох на узбіччі!
Народ - не хлопці для биття!

Чом ті, що владу досі мають,
Не мають розуму піти?
Свої "хатинки" захищають,
мільярди кровні "трудові"?

Тож так...Тепер насправді "кровні"!
А ще й зрадиливі та брудні.
Невже лише грошима повні
Їх зазомбовані *мозги* ?

Навіщо їм чимдуж кричати,
Що прагнуть миру над усе?!
Щоб потім Київ штурмувати
Кийками, зброєю, вогнем?

Зневага до народу люта!
"Менти" найгірше за катів!
Але незламна сила духу
У справжніх Ненькіних синів!

За вас молімося та плачем...
На жаль, у мирній боротьбі
За кращу долю світ побачив
Обличчя влади...у крові.

Де та межа? Докір сумління?
Де справжній справедливий суд?
Чому дозволено свавілля?
Чом перетворюють на брухт
Та називають "екстремізмом"
Бажання заспівати гімн?
Чому дозволено садистам
З жінок знущатись, дідусів?!

Я божеволію від болю!
Від гірких сліз та від жалю!
Кого благати скласти зброю?
Кого благати?!
Я молю!!!

Тож , Боже милий, зглянься, прошу!
Війну жахливу припини!
Бо найстрашніше бачить поруч,
Коли стріляються брати.

(17 січень- 20 лютий 2014р)