Синьооко моя Батькiвщино

Синьооко моя Батьківщино,
Золоті та бескрайні лани,
Ти назавжди у серці єдина,
Ти натхнення довіку мені.
Я милуюся влітку гаями,
Співом птахів чутливим вночі,
Мерехтінням озер та річками,
Що бажання дарують душі.
Восени мої мрії плекає
Різнобарвний та хрусткий килим,
Листя щиро на землю спадає 
Розмаїттям чарівним своїм.
Взимку вогник у грубці палає,
Вітер сніг полонить за вікном,
Білий колір спокоєм вкриває
Переймання за літнім теплом.
А весною все знов оживає,
П'янким маревом квітнуть сади,
Голос неньки з подвір'я лунає:
-Повертайтесь,мої діточки!
Повертайтесь до рідної хати,
До криниці з прозорим струмком,
До землі,що любов'ю багата,
Та до мови,що щирим вінком 
Прикрашає рушник у оселі,
Вишиванки чарівні рядки,
Рідні очі смурні та веселі,
Сподівання та чуйні пісні.
Поклоніться своїй Україні,
Там де Ви - є вона назавжди,
Ми походженням славним єдині,
Хоч по світу розбіглись стежки.
Всі ми серцем своїм українці,
Щирі вродою,статні,палкі,
Працелюбні та здібні ми навіть в одинці,
Кращі в світі є наші жінки.
Поклоніться своїй Батьківщині 
За щасливі дитячі роки,
За батьків колискові у серці
Та запальні юнацькі рядки.
За любов,що яскраво палає,
Мов бурхливий чарівний вогонь,
Сміх дітей,що теплом обіймає 
Та за працю,що сяє добром.
Наші вдача та щастя - це ти Батьківщино!
Наша слава й досягнення - ти!
Рідна ненько,кохана моя Україно,
Найдорожча у світі,щирим сонцем світи!