Ще рік минув, і знову літо,
І знову сонце і тепло,
А ми уже давно не діти,
Тепер не так все, як було.
Забулись мрії і кохання,
І почуття уже не ті.
Зовсім інші в нас бажання,
Тепер вже не такі прості.
Турботи, інші інтереси,
У різні сторони шляхи,
Не потрібні зовсім стреси,
Змінились також і страхи
Коли ми виросли, й навіщо?
Не безтурботне вже життя.
Ми старші, не тому що вищі,
Це зовсім інше відчуття.
І тільки спогади зуміють
Нас повернути хоч на мить.
Дитинство й юність не посіять,
Їх просто варто відпустить..
Коли ми виросли, й навiщо?
© Copyright: Алена Панченко, 2014
Свидетельство о публикации №114022001620
Свидетельство о публикации №114022001620
Рецензии
