***

А струни наболілої душі все рвуться поміж сотні дивних фраз
Мені залишається під вечір самотність,тепла кава,Селінджер і джаз
І клавіші мого серця починають втрачати звук
Мені порожньо так,самотньо і катастрофічно не вистачає твоїх рук
Щось не виходить в мене грати залізну леді
Робити вигляд наче мені байдуже,на все начхати
Я не можу більше.В почуттях,емоціях,в мені - безлад
Я присягалась собі,про тебе більше ні слова,обіцяла мовчати.
Але серед цих істерик,зривів і недодзвінків
Я не можу просто не помічати
Як рідні перетворюються на ворогів
Я справді втомилась від цих образ,закидів і нарікань
Просто хочеться щирості і нормального людського щастя
Я вже неначе той хлопчик з холодним серцем - Кай
Але я пам`ятаю,подарований мною браслет ,на твоєму зап`ясті
Я пам`ятаю і з того самого часу
Я ненавиджу в календарі цифру чотирнадцять
Ні я вже давно не сумую,не кричу і не плачу
Я гарно засвоїла урок-за щастя платять.
І знаєш,воно набагато дорожче коштує
Аніж діаманти,золоті запонки і каблучки
І як правило-воно ніде не продається
Щастя це коли обіймають найрідніші руки.
Коли телефонують просто так і кажуть що сумують
Коли є кому готувати другу чашку кави
Щастя-коли тебе бережуть,кохають і цінують
І кажуть,що все життя, тільки на тебе чекали.

16 мая 2013