В чне питання

                Моя нещасна Україна,
                Багата, щира. Ти єдина
                Від врожаю завжди біднієш,
                А від багатства ледь жеврієш,
                Бо влада з білими руками
                Не нагодує нас хлібами.
                Там всі тріпають язиками,
                Гризуться хижими вовками
                І продають, і розкрадають,
                І твоє серце, ненько, крають.
                Сидять в багатих кабінетах,
                Народ тримають у тенетах
                Нестатків, злиднів, безробіття –
                Оттак течуть твої століття...
                Були і в нас мужі великі:
                Хмельницький – визнаний у світі,
                Мазепа – мудрий та хоробрий...
                Кінець життя їх був недобрий!
                Їх оббрехали, повбивали,
                Щоб злодіям не заважали.
                Хрест тяжкий несли за Вкраїну,
                За самостійну, за єдину!
                Тепер нема таких при владі.
                Всі – ненажерливі, багаті.
   Зарплати, пенсії великі             Іти у прийми до Європи,
   Собі зробили аж до віку             Чи може жебрати роботи
   І славлять, хвалять без упину       Та бути наймичкой Росії?
   Голодну й голу Україну.             Це вже було,ми це прожили!
   В Верховній Раді мільонери,         Невже не має в нас людини,
   Всі бізнесують – людожери,          Що підведе з колін Вкраїну? 
   Та бідних - нас вони не чують...    Де ви мужі чесні та мудрі?               
   Що ж тобі доленька віщує?           Хто ж порятує всіх нас, люди?