Лелечий триптих

               
  I

І сіявся спасенний дощ.
Жаданий, вимріяний в спеку.
Вертаючи з далеких прощ,
Дзьобами клацали  лелеки.

Їм рай, коли з небес сльота,
Струмки, озера – пасовища.
Збулась молитва їх свята,
Бо їм вгорі до Бога ближче.

Під їхнім лагідним крилом
Не сирота старенька хата,
Бо вже укотре над селом
Стають на крила лелечата.


Рецензии