Сором’язливою була: чийсь погляд, слово – вже рум’яна,
Мовчала – золотом, його - усі топтали що є сили.
Зросла, квіткИ свої вплела в розкішний цвіт! І знов – догана:
Бо дуже гарна, для таких вінок краси іще не звили.
Святила розум при свічках, та гнана: інших мудрість править!
І йшла від них, свої думки консервувала, не губила.
Добро стелила по кутках, не бігла мріями до слави,
Та доброті уже давно лежить неприбрана могила.
Як глечик чистої води, була дарунком спраглим в спеку,
Була колодязна, свята, була й підсолена сльозою…
Хто випив – в сміх, і гріх в мені замурзав біленьку лелеку.
А клин зневажив: «Чорний птах!» Так відлетіла - вже чужою…
Як злилась – кляли, може сон – таке життя, чи я не знаю
Якою бути? Тільки десь пошита доля-вишиванка,
Беру! Моя, хоч не завждИ є до вподоби, та вдягаю
Собою буду, й тільки так! А день новий почну із ранку!
У новий день!
© Copyright: Елена Каминская7, 2014
Свидетельство о публикации №114021809709
Свидетельство о публикации №114021809709
Рецензии
Прекрасный стих Лена! Для меня дни - это испытаний моего организма) Смешно, но мне кажется так.Тут вы высказались нормально, от души. А вот переводчик барахлит) Порой выдает непереводимые слова!) С теплом, Святослав!
заходите http://www.stihi.ru/2015/06/15/9457
Святослав Сергеев 16.06.2015 22:57 • Заявить о нарушении
заходите http://www.stihi.ru/2015/06/15/9457
Святослав Сергеев 16.06.2015 22:57 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 8 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.