Почуття

Я йшла по полю, вітер думки плутав,
колосся ніжно пестило мене,
тепло від сонця,промінь серця смути,
плекали мрію бачити тебе.
Волошки,ніби зіроньки яскраві,
тендітно тріпотіли в далені
і в хвилі жита жадібно пірнали,
як мерехтливі вогники зникали
у чарівній блакитній глибині.
А небо щиро серце обіймало,
бездона сила простору очей,
неначе матір, мою душу колихала
і пестила її і надихала
на радість почуттів і сумніви ночей.
Я знала,що ти є у морі цього світу,
який іде крізь дивовижну синь,
торкається землі,запалює палітру
всіх кольорів натхнення і схвильованих  надій.
Червоні маки,спалахи дихання,
двох доль,які не стрінуться ніяк,
пливли у просторі чекання та бажання 
для того,щоб відчути щастя смак.
Ми знайдемо,я вірю,ту дорогу,
яка зведе два погляди очей,
яка з'єднає серця два у бога 
в коханні вічнім і гармонії речей.
Рука об рукою по велінню долі
теплом натхнення в танок поведуть
двох мрій збентежених чарівний подих волі,
в магічнім вирії природи та любові
надія,віра та турбота оживуть!