Дамоклове

               Поэтический  перевод  с  русского:http://www.stihi.ru/2013/01/13/2049

Зима  це  пам'ять,  для  тих,  кому  –  пам'ятати...
Сповзає  туманом  стомлена  тиша-кисіль,
і  дна  відчуттям  –  ліхтарна  мара  звідусіль,
сльотою  –  в  двір  недоглянутий,  між  віти-ґрати...

Зима  –  чорторий  думок,  що  незатишно  виснуть,
шаруються  в  темряві,  гелем  повзуть  по  склу...
Безсилі  читання  і  мрії,  навряд  чи  засну,
лічити  я  намагаюся  –  та  безтілесні  числа...
Зима  посвяткова...  Мігрень,  наче  меч  Дамокла...
Так  слизько.  І  чвакає  тістом  зі  снігу  проспект.
І  світла,  що  ніч  розбавляє,  примарний  ефект
крізь  заґратовані  і  відокремлені  вікна...

Та  кажуть,  зима  –  це  пласка  банальна  умовність...
Стікають  думки  в  глуху,  нетривку  каламуть,
світанок  вітри  надішле,  що  весело  дмуть  –
владнають  зі  спліном...  надію  нестимуть  натомість...


фото Артёма Кашканова.