Невже настала та пора осіння,
Коли листок останній ще тримається за гілля,
І дощ приходить в гості все частіше,
Тому й зірки побачить хочеться сильніше?
Здається, ніби хмари низько нахиляються,
І подивитись комусь в очі намагаються,
Але той хтось лише на мить обличчя піднімає,
І знов, лякаючись, його за парасолькою ховає,
Хоч зовсім ще не так давно, улітку,
Ті очі з радістю дивились на хмаринку.
А хмарки ті були такі кумедні й милі,
Показували щось очам в небесній хвилі.
І в кожного із них було своє життя,
Але... невже настала та осінняя пора?..
Ос нняя пора
© Copyright: Василий Леонов, 2014
Свидетельство о публикации №114021701001
Свидетельство о публикации №114021701001
Рецензии