Згадаймо

У  Карпатах  є мольфарське повір’я:  що  час,  який ти проводиш за столом з друзями,  Памбіг не зараховує  у  твій вік.
 
Як і  20 років тому,  Ви знову зібралися разом. 


Школа  на віки Вас поєднала,
Юність в Вас була на всіх одна.
І любов,  мов  квіти,  засівала
В  Ваших  душах  юності  весна.

Вас життя розкидало по світу,
Мов насіння, … та чіплялись Ви
За найменший ґрунт і  на втіху Богу
Проростали  власними дітьми.

Скоро з’являться у Вас й онуки,
Боже мій, як швидко плине час,
Та  чим  далі  день шкільної  розлуки
Все частіше згадую Ваш клас.

Вчителів, що відійшли у вічність,
… Хтось  із  Ваших теж пішов за ними вслід…
Пам’яті горять невтішно свічі,
Наших душ розтоплюючи лід.

Ми змінились, … трохи споважніли,
Не стрічки у косах — сивина.
Тільки очі  геть  не  постаріли,
Бо у душах світиться весна.

Тож Вам літ, здоров’я і любові
Я бажаю, щоб  іще не раз
Ви зібрались в дружнім колі
Пригадати  зоряний  наш  час.

Тож піднімемо келихи за це, …  й за те,   що  в  Вас  ще  є   ті  почуття !!!  … наче  ці  20 років  Вас  життя  і  не «ламало».

                Моїм  ВИПУСКНИКАМ !!!   13.02.2014.