Вже не чути гоміна людського,
Сутінки спадають до даху.
Почина листва свою промову,
Очерет свій шепіт у ставку.
Коли зірка ввечорі засяє,
Наступає тиша у селі -
Свою пісню соловей співає,
Пісню, найчудову на землі.
Подивися - їжачок мандрує,
Є у нього особливий шлях.
Поряд равлик листячко смакує,
Та цвіркун стрекоче у кущах.
Кроленятко тишу розбудило,
Точе зуби, та гризе гілки.
У соломі щось затріскотіло-
Котик з мишой грають в схованки.
Вірний пес домівку сторожує.
Хай спокійним буде сон людський.
Кожен шурхіт уночі він чує.
На добраніч. Спи, коханий мій..
Колискова Колыбельная
© Copyright: Юлия Мороз-Самойленко, 2014
Свидетельство о публикации №114021500454
Свидетельство о публикации №114021500454
Рецензии
Очень понравилось, Юлия! Такая живая картина природы, красивый, плавный и нежный слог, да на родном языке! Перекликается с моим стихотворением "Лунная ночь". Творческих Вам успехов и радости в жизни! С сердечным теплом,
Нина Качур 15.10.2019 19:18 • Заявить о нарушении
Нина Качур 15.10.2019 19:18 • Заявить о нарушении
Нина, спасибо большое!! С благодарностью и уважением.
Юлия Мороз-Самойленко 15.10.2019 23:43 Заявить о нарушении
Юлия Мороз-Самойленко 15.10.2019 23:43 Заявить о нарушении
На это произведение написано 6 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.