Там де гаснуть зірки,
зустрінуться наші з тобою дороги.
Ти забажаєш мовчати,
я ж ставити остаточні крапки.
Буде важко щось говорити,
все ж не чужі з тобою люди.
Так і не змогли мрії свої здійснити,
хоч так сильно клялись і били себе в груди.
Усе як в тумані, можливо це сон?
Та ні, нажаль наяву ця картина.
Мої слова звучать в унісон,
для тебе ж вони немов гільйотина.
Уже і сонце за обрію видно,
а в нашій розмові варто розтавити крапки,
досвід твердить постав остаточно одну,
а серце кричало, дай шанс, поставивши три...
Можливо три...
© Copyright: Катерина Вельгош, 2014
Свидетельство о публикации №114021412218
Свидетельство о публикации №114021412218
Рецензии