Скрипаль вкладає свою душу в скрипку,
Видобуває звуки з неї дотиком своїм.
Її звучання віддзеркалює нерідко
Все те, що відбувається із ним.
Вона бринить то радісно, то сумно,
Тужіння в ній приховане й печаль.
Душа вразлива і чотириструнна,
Прозора і чутлива, мов кришталь.
Життя вдихає віртуоз у її тіло,
Яке саме по собі -інструмент.
Творить свою симфонію уміло
В цей акт довіри, в цей злиття момент.
А що прекрасніше гармонії буває,
Коли два серця б*ються в унісон?
Лиш хто кохав, той відповідь цю знає.
То є реальність, решта - тільки сон...
Скрипаль та скрипка
© Copyright: Ирина Ирийная, 2014
Свидетельство о публикации №114021410960
Свидетельство о публикации №114021410960
Рецензии