пташкою віднині у теплому краю
плодів намисто нанизаю на гілля,
на чужині не знатиму жалю
лиш гніт на березі провалля,
кричу лісами , степом гордовитим,
я стану поглядом у синю далечінь
і твоїм тилом не прикритим,
злітаю білим сонцем в тінь,
та перший стиглий промінь
опаде веснянками на плечі,
проліски прикрасять білу постіль,
все повертається із порожнечі
час швидкоплинно йде за течією
і небо серпанком вкрилося рішуче,
а я, що сили є, біжу за мрією,
та кожне розчарування болюче,
на мушці тримаю орієнтири
крила тріпочуть несамовито,
збираю до купи залишки віри,
скільки Америк ще не відкрито
скільки ще не написано митцями,
на хвильку підійму очі догори,
я вражена зорями і місяцями,
пейзажем , тим як вирують вітри,
заснути б, близь водоспадів
і прокинутись у затінку весни,
подалі від проблем і негараздів.
як мріяли , коли ми були ще дітьми .
заснути б
© Copyright: Виктория Лисовская, 2014
Свидетельство о публикации №114021300863
Свидетельство о публикации №114021300863
Рецензии