Сама не впоралась. Лишилася одна.
Лежить полишений тягар моїх надій
І міцно притиска любов до дна
Нездійснених рожевих мрій.
Все сталося. Того не повернеш
Й не треба мучитися озирнувшись":
Кричиш собі в минуле, і не вперш -
почуєш, так нічого й не збагнувши...
Пройдуть роки і посмішка легка,
Настільки, як тяжкими були муки,
Осяє мить у спогадах, коли ти пішла
Назустріч до благословенної розлуки
присв. А.П.
поради на майбутн
© Copyright: Марина Фенек, 2014
Свидетельство о публикации №114021300742
Свидетельство о публикации №114021300742
Рецензии
