Сніжинки виробляють віражі.
У вікнах ніч, у хаті тихо-тихо.
І я стою, неначе на межі
Своєї долі зі своїм же лихом.
Бо все було, кружляє нині де
В танку відвертім дика хуртовина.
Усе-усе – безпам’ятство руде
Жовтневих ранків і квітнева днина,
Що келихи наповнив їй бузок
Таким п’янким, інтимним ароматом…
Усе було – від правди до казок –
І не було такого, що не варто
Згадати, обіймаючи свічу
Долонею, хоч протягу немає, -
Я ластівкою подумки лечу
І визираю липня небокраї,
А крила дум угору сніг здіймають…
12.02.14
Усе було...
© Copyright: Ульяна Кривохатько, 2014
Свидетельство о публикации №114021306866
Свидетельство о публикации №114021306866
Рецензии
