Здається я зневірилась на мить
Забула що любов повинна гріти
А за вікном прибой шумить
Та погляд змушує все далі літіти
Коли це я, забула всі слова?
Або вже не схотіла говорити.
А за морями є земля снігова
Мабуть тепер там я буду жити
Моє серце вже не стучить як шалене
А в погляді зниклі чарівнії квіти
Мене вже не тягне туди де поле зелене
Чи зможу я знову любові радіти?
Я не знаю чи надовго я в білім царстві
Та знайде коли, хтось ключа
Я забуду на час всі барви яскраві
В моєму серці застрягла холодна весна
Яка там весна...
© Copyright: Мишель Фор, 2014
Свидетельство о публикации №114021312190
Свидетельство о публикации №114021312190
Рецензии