Та скільки можна
людям душу розкривати?
І завдяки всьому цьому
повільно так страждати.
Я вже втомився
сам собі нагадувати,
Що люд властивий
з почуттями грати.
Та не завжди він
щиро може відчувати
Кохання, вірність та надійність.
І вірити у наш жахливий час
Про нашу справжню людяність.
Правда в кожного своя.
Вона так коле, наче хвоя.
У когось може краща доля,
А в когось гірше ніж моя.
Про це я маю пам'ятати
Собі це слід нагадувати.
І як би я там не хотів,
Все це не маю права забувати.
Бо бачить Бог, він це мені велів.
00:00 13.02.14
©mario_Rossa
Бог менi велiв
© Copyright: Ганс Духовний, 2014
Свидетельство о публикации №114021301097
Свидетельство о публикации №114021301097
Рецензии