Насправді я не чудо, милий
Я мабуть лише ним кажуся
Насправді я теє ще стерво
Я іншою бути вже ненавчуся
За тобою лиш вибір
Прийняти або піти навіки
Я затягну тебе в інший вимір
Від мене не врятують ліки
Ти сам на це подписався, любий
Ти знаєшь, знущання моя втіха
Ти сам у пастку вірвався
Ти знаєшь, я не буду як миша тиха
Я буду постійно цькувати й ранити боляче
Не беручи до уваги крики
Я буду вічно кохати й цілувати гаряче
Це мабуть твої едині втіхи
Я мабуть той ще чортяка, рідний
Хитрий й безжальний власник
Я мабуть тобі зовсім не пара
Але й ти, ще те "янголятко"
Винний
© Copyright: Мишель Фор, 2014
Свидетельство о публикации №114021200917
Свидетельство о публикации №114021200917
Рецензии