Зима, так холодно надворі,
Що хочеться кричати й тупати ногами.
Настільки мокрими і сірими тонами,
Сама земля взялася по-під нами.
Навколо лиш тумани непроглядні,
Хоч ще зима, та під ногами вже багно...
І сіре небо плаче скупими сльозами
І снігу, наче, не було вже так давно...
І в такі дні - похмурі і сумні,
І в такі дні - коли аж дихати не можу,
Яскраве Сонце пробивається мені.
Через забуті спогади, так серце враз тривожить.
І калатає; в хвилюванні б'ється.
Сльозяться очі, дивлячись на неї...
Така можливість просто так не роздається -
Я буду ніжитись у променях, доки не згину як Помпея...
Як Помпея
© Copyright: Денис Телиженко, 2014
Свидетельство о публикации №114021206498
Свидетельство о публикации №114021206498
Рецензии