Я кожен крок свого життя -
Як на вагу себе самої,
Бо довго так просила долі,
Хоч раз забутись, ким є я...
Безжалісно кидало низько,
Пліч-о-пліч з холодом, одна,
І вітер тихо лиш з вікна,
Та знала, - щастя є десь близько.
Ще крок, ще раз! Здавалось, всЕ -
Тримаю, ніби, вже в руках...
Тримаю... Ні, це був той знак,
Що з вітром далі понесе.
Зібрала сили сотий раз,
На повні груди лиш кричала.
Чи хтось почує? Ні, не знала,
Вогонь тепла вже й десь погас
І мокрим слідом далі йду,
Як на важку і темну гору,
Дійду таки й кінець по тому,
Чого ніколи не знайду.
Край
© Copyright: Инна Громовчук, 2014
Свидетельство о публикации №114021108835
Свидетельство о публикации №114021108835
Рецензии