І там, де сідає сонце
Перша зіронька мерехтить.
Відкриваю своє віконце
Та тікаю я швидко, вмить.
Ніхто мене не спіймає,
До коханого я біжу.
Перша зіронька досі сяє,
Поки стрічку я зав'яжу
У високої густо-тополі,
Що посаджена в дяку матусі:
Мені просто хочеться волі,
А за тебе я й досі молюся.
Ради тебе і зіронька сяє
Ось там, де сідає сонце,
Але вибач, я тепер знаю
У яке повернуся віконце.
Tiкай
© Copyright: Анастасия Воличенко, 2014
Свидетельство о публикации №114021108378
Свидетельство о публикации №114021108378
Рецензии
